Творчі монологи нацгвардійців

Творчі монологи нацгвардійців

Хто може розповісти краще про творчість як не сама творча особистість? Ми не стали вигадувати щось захмарне, натомість, вирішили долучити вас до голосів наших творчих гвардійців. Повірте, їм є про що вам сказати, а новий проєкт Академії «Творчі монологи» є тому якнайкращим підтвердженням.

Нашими першими героями стали курсанти, які могли б утворити неперевершений музичний квартет. Вони розкажуть про свій дивовижний світ, який складається з акордів бандури, гітари, акордеону та труби. Вслухайтеся в цей світ, у ньому так багато правди та душі.

Олег Кузнєцов та його 13 років під акорди гітари

Курсант командно-штабного факультету

Я й до сьогодні пам'ятаю той день, коли вперше переступив поріг музичної школи, тоді я навчався у п'ятому класі. Професійно займався музикою протягом восьми років. Спочатку закінчив з відзнакою музичну школу за класом гітари, потім вступив до музичного училища та навіть входив до складу музичного гурту. Це був дивовижний час, а його відголоски не відпускають мене й до сьогодні. Про музику не забув, тож коли є вільна хвилинка граю на гітарі, а нещодавно відкрив для себе ще й заняття вокалом.

Для мене завжди творчість була на одній сходинці із захватом. Творчість, перш за все, асоціюю з музикою, саме її вважаю своєрідною віддушиною. Круто, коли з військових буднів ти маєш можливість перейти до вищих духовних форм. Тому й не дивно, що музика у моєму житті – це емоційний відпочинок. Під час цього відпочинку я часто заслуховуюся композиціями мого кумира Джиммі Хендрікса. Він просто неперевершений американський гітарист, співак і композитор, творчість якого пов'язана з такими напрямками як ейсід-рок, блюз-рок та джаз-рок. Коли вперше почув його записи, сам собі сказав: «Я хочу грати так, як він».

Повертаємося до першоджерел

Творчість як емоційний відпочинок

За 24 роки свого життя можу з впевненістю сказати, що творчість навчила мене цінувати прекрасне та дивитися на світ з різних боків. Коли я 11-річним хлоп'ям увійшов до музичного світу, поступово почав розуміти, що музика – це той вид мистецтва, який потребує величезної самовіддачі. Але зміни світогляду, які торкнулися моєї особистості, були вартими років. Це моя юність, вона незабутня. Як і музика, яка передає істинні почуття, непідвладні часу.

Зміни світогляду, які показують істину

Гра на акордеоні, яка перехоплює дух, про неї знає Ігор Шепелєв

Курсант командно-штабного факультету

З акордеоном я познайомився ще в дитинстві. Мені дуже подобалося дивитися концерти акордеоніста Петра Дранги. Пам'ятаю навіть як чекав виходу нових треків та виступів. До безпосередньої гри перейшов досить спонтанно. Я почав займатися грою на акордеоні ще у 10 років, коли молодшого брата записували у музичну школу, а він цього не хотів. Батьки купили інструмент, а коли вчитель пройшовся по клавішам, у мене аж дух перехопило. Так розпочалася моя музична кар'єра. Я не любив вчити та виконувати ті композиції, які мені пропонували у музичній школі. Натомість, завжди намагався відтворити щось складніше та цікавіше, в основному, це були французькі вальси.

Для того, щоб знайти творчу особистість не треба витрачати багато часу, адже вона відрізняється від інших за однією, але дуже важливою ознакою - креативним мисленням. Щодо мене, то навіть зараз, у військовій сфері, я до будь-якого завдання підходжу творчо, і командири цінують такий підхід, а це мотивує. Я взагалі не уявляю своє життя без музики. При будь-якій можливості слухаю різні композиції і навіть кайфую, коли чую на плацу звук барабану.

Дитинство під концерти Петра Дранги

Творчість як шлях до креативного мислення

Я згадую свій перший концерт у музичній школі, як мене тоді трусило - словами не передати. Боявся не самого виступу, а, щоб не збитися та не підвести викладача. А вже згодом, почав звикати до сцени та грав, наче для себе, тим паче, коли тебе підтримують глядачі – це найбільша мотивація. Пам'ятаю також як батько подарував мені на Новий рік професійний акордеон. Для мене це був найкращий подарунок, про який можливо лише мріяти. Я тоді був на сьомому небі від щастя.

Про секрети говоримо вголос

Музика навчила мене цінувати життєві моменти та прожиті емоції. А сцена надала впевненості у собі та своїх силах. Ці якості допомагають мені й сьогодні долати складні моменти життя. Музика – це своєрідний оберіг на щастя.

Музичний світогляд, який вчить цінувати життєві моменти

Софія Позняковська та щастя від відчуття кожної струни в бандурі

Курсантка гуманітарного факультету

Я з дитинства хотіла чимось займатися. Це був 4 клас. Закінчення року, я перейшла в нову школу і вирішила, що в новому місті мені треба піти в музичну школу. Прийшла, переді мною цілий клас музичних інструментів. Лежала бандура, в підсумку я її і вибрала. Саме грати на бандурі мене навчила моя перша вчителька, до якої я ходила зі сльозами та істериками. Перші 3 місяці, бо в мене нічого не виходило. Мені тоді було дуже страшно та незручно, що вчу вчу, а не можу зіграти. Коли в першому класі музичної школи був іспит я все зіграла досить добре і вчителька почала мене розхвалювати. Саме вона надала ази, і я почала розуміти, що таке нота, звук, акорд. Граю 8 років.

Я дуже не любила твори Баха, через складні аранжування, адже він писав для фортепіано, а якщо це перекладати на бандуру, це дуже складно. У школі у нас був ансамбль з 12 дівчат, де всі співали та грали. Це тільки так здається, що ми 2 хвилини граємо, а насправді у нас по 7-8 сторінок тексту з нотами. У кожної дівчинки своя партія. І якщо хтось не так зіграє, це почують.
Не можна швидко освоїти музику, це або дано, або не дано, хоча й звучить грубо. Якщо ти відчуваєш кожну струночку в бандурі, тоді це твоє. Я так відчуваю. Це як вірш, його можна розповісти з емоціями і всі будуть плакати, або завчити і це нічого не дасть.

Нелегкий старт юної бандуристки

Відчуття любові до кожної струночки

Завдяки творчості ти можеш іти зранку в їдальню і захоплюватися сходом сонця і тобі вже буде приємно. З боку музичної освіти, ти можеш підтримати якусь тему, бо ти в цьому розбираєшся.
Прості речі, особисто мені здаються більш високими ніж іншим. Творчість допомогла більше цінувати родину, життя вцілому. Останнім часом почала помічати красу в деталях, наприклад, стоячи в наряді курсант фотографував дощ, офіцери зробили зауваження як йому, так і мені, але я не змогла негативно поставитися, просто сказала, щоб більше так не робив. Коли поглянула у вікно, здалося, наче й сіре небо, але воно здалося таким красивим, дрібниця, але для мене важлива.

Зміни світогляду, які показують істину

Олександр Кригін про гармонію звуків від гри на трубі та мрію поєднати військове життя з музикою

Курсант командно-штабного факультету

Почав займатися музикою у 6 років. Прийшов у музичну школу і відразу обрав трубу. На моє здивування, досить швидко навчився грати. Побув на першому занятті близько 3 годин і вже зміг зрозуміти основи музики. Вивчив пару гам і навіть розібрався, що таке труба як духовий музичний інструмент. За період свого життя, окрім труби грав ще й на тромбоні, тенорі, тубі, але фаворитом залишається труба, яка з її м'яким дзвінким звуком, створює певну гармонію, тож за скільки років я надаю перевагу саме трубі. Навчався в школі 7 років: 3 на трубі і 3 на тубі. Хотілося зрозуміти дію інструменту та обрати, той, який найбільше мені підійде. Мені подобаються такі визначні джазові виконавці як Джеймс Моррісон, його рівень музичної гри вийшов навіть за межі звичайної гри, бо за своє життя міг засвоїти більше 20 музичних інструментів, а це духові, струнні, клавішні.

У мене був виступ, я грав соло на тубі – це був диксиленд, різновид музики, схожий на джаз, але виконується у більш швидкому ритмі. Був момент, коли всі музиканти зупинялися грати і плескали в долоні в такт моєму виконанню. Мені дуже сподобалося, коли ти граєш один, товариші підтримують тебе, а зал увесь завмер в очікуванні та уважно слухає твоє виконання. Коли ти виступаєш перед великою аудиторією, то це мене надихає і показує, що можна ще розвиватися, що ти спроможний на щось більше.

Дзвінкий звук труби, який заполонив душу ще з дитинства

Випадок має значення

Хочу поєднати свою музику та військову справу. Це два моїх життєвих направлення. Музикою я захоплювався ще з дитинства, а служба це моє теперішнє життя. Хотів би стати військовим диригентом в НГУ, не виключаю, що в майбутньому буду писати музику, хотілося б, щоб вона стала частиною військової музики. Можу навести приклад Джея Джей Коена, який все життя був військовим, зміг дослужитися до полковника, а також став власником однієї з перших та найбільших корпорацій з виготовлення музичних інструментів. Також хочу організувати невеликий джаз-бенд, щоб писати музику, а люди мали можливість послухати живі виступи.

Мрія поєднати дві протилежні сфери одного життя

Музика змінила мене на краще. З самого дитинства, відколи почав грати, мене та ще кількох хлопців запрошували у великі оркестри. Ми грали багато старих військових маршів, вальсів, фокстротів, можливо, саме це сприяло тому, що став військовим.

Світогляд змінюється завдяки музиці

Відділ міжнародних зв'язків, інформації і комунікації НА НГУ